Зіновіїв Климентій

Фактичних даних про українського письменника, представника бароко, етнографа, мандрівника та церковного служителя Климентія Зіновіїва збереглося дуже мало. Народився він десь у середині 17 століття, ймовірно на Правобережній Україні, жив на Чернігівщині.

Ще у дитинстві осиротів, навчався і жив, скоріш за все, у дяка при церковній парафії, потім у бурсі. Невдовзі постригся у ченці, був писарем при монастирі.

Мандрував українськими землями, збирав народні прислів’я та приказки, записував їх староукраїнською мовою. Добре знав церковнослов’янську, польську, російську та латину. Був дуже спостережливим і допитливим, багато читав. Свої спостереження й відкриття подавав у віршованій формі.

Помер о. Климентій на Чернігівщині у сані ієромонаха 1712-го року.

Творчий здобуток цієї незвичайної людини знайшов етнограф-письменник Олександр Шишацький-Ілліч в одному з чернігівських монастирів майже через 150 років. Це була 321 рукописна сторінка, що поділялася на три частини: вірші, готові до друку; народні приказки та прислів’я, розміщені за алфавітом та вірші, написані пізніше. Поезії Зіновіїва були надруковані у 1859 та 1861 роках і стали справжнім відкриттям для суспільства. На них навіть спиралися при вирішенні суперечливих питань, як на історичні свідчення сучасника-очевидця.

Тільки 1971-го року інститутом мовознавства імені О.Потебні видано повну збірку творів о. Климентія: близько 400 віршів та «приповісті посполиті» (24 тис. прислів’їв і приказок). Цей безцінний матеріал стане у пригоді науковцям різних сфер ще не одне десятиріччя як посібник про події в Україні кінця 17 – початку 18 століття.

Твори

Коментарі. Рецензії. Відгуки