Забужко Оксана
- Дата народження: 19 Вересня 1960
- Місце народження: м. Луцьк, Волинська область
- На мапі
- Власний сайт
- Жанри:
Забужко Оксана Стефанівна (19 вересня 1960) – вітчизняна поетеса, публіцист, літературознавець.
Уродженка м. Луцьк, О. Забужко жила там до восьми років, а потім, через переслідування батька органами КДБ, її родина була вимушена оселитися у Києві. Саме тут вона отримає вищу освіту в університеті на факультеті філософії, а згодом – вступить до аспірантури на кафедру естетики. Активна учасниця суспільного і політичного життя країни: стає членом КПРС, бере участь в т. зв. «революції на граніті» 1990 р.
З 1989 р. О. Забужко займається викладацькою діяльністю, не обмежуючись тільки вищими навчальними закладами України. Її лекції пощастило відвідати студентам з кращих Європейських університетів.
Серед літературного доробку авторки найбільш відомими є збірки поезії «Травневий іній», «Автостоп», «Друга спроба. Вибране», а також книжки з оповіданнями «Інопланетянка», «Казка про калинову сопілку», «Музей покинутих секретів» тощо.
У 2009 році стала володаркою почесного ордену Княгині Ольги 3 ступеня, який отримала з рук Президента.
Коментар до роману “Музей покинутих секретів”:
Почав читати лише з цікавості до автора, але дуже швидко зрозумів, що уже дочитаю до кінця, більше того покладу цю річ на полицю власно малої бібліотеки бо вона відкриває нам минуле, і з огляду те дає розуміння того хто ми є і чому ми такі… Я свідомо не хочу ставити жодних оцінок бо не почитав до кінця, але є десь відчуття що мабуть ця річ вище, поза приведеною шкалою.
Коментар до твору “ Notre Dame d’Ukraine: Українка в конфлікті міфологій”:
Я художник, і обрала темою своєї дипломної роботи Лесю Українку. Завжди відчувала, що тема її творчості зовсім не розкрита, а сама Леся не прочитана.. Книга переконала мене в цьому остаточно! Більш глибокого, детального та дуже інтелектуального аналізу я ще не зустрічала. Спочатку читати було трохи складно, але коли звикла до стилю викладання, ця тема дуже захопила мене і я зовсім іншими очима дивлюсь тепер на саму Лесю Украинку та на її вклад в нашу культуру. Прикро тільки одне, що мало хто читає такі “складні” книжки, а мова в них йде про дуже важливі речи для нас, як українців!
Коментар до роману “Музей покинутих секретів”:
Книга про “помаранчеву революцію”. Читала після другої революції. Дай Боже, щоб хоч із другої ми зробили висновки. Книга дещо нагадала, дещо розповіла, що я не знала про ту революцію. Перші частини складаються з інтерв’ю різним виданням, тому дуже багато повторень. Щодо “мови Забужко”- в тексті забагато друкарських помилок тож не завжди зрозуміло чи це помилка чи авторський хід. А вцілому було цікаво нагадати собі ті події та порівняти їх з наступними. Боже, бережи Україну!
Коментар до роману “Музей покинутих секретів”:
Спочатку читати важко, але звикнувши до стилю неможливо відірватись. Книга написана українкою про українців бажано прочитати кожному українцеві. Історія одесита що поїхав на західну Україну рятуватись від голоду практично історія моєї матері з Вінниччини. Це наша історія.
“Кайдашеву сім’ю” вчать, здається, в 8 класі, а праці пані Оксани читають вже трошки старші люди… :), які мають певний освітній рівень 🙂
Коментар до роману “Музей покинутих секретів”:
Складно було читати перших кілька сторінок (поки не звикла до стилю), потім – живеш цією книгою. Надзвичайний роман, його мав би прочитати кожен, в ньому історія….
Спробував читати Забужко про Т. Шевченко. Думав з глузду з’їхав. Це не українська мова! Там іншомовних слів більше ніж наших… Щоб перевірити себе відкрив Нечуя-Левицького “Кайдашева сім’я”. Читається легко, яка ж вона красива наша мова БУЛА!
Мова всіляких забужок з їх викрутасами знищує українську. Її книги й за пів ціни (як пропонується на одному з сайтів) читати ніхто не буде, навіть про “секс”!
Прочитала “відгук” пана Миколи. Не втрималась…!.Забужко – не для всіх, зрозумійте це. А якщо чогось чи когось не розумієте, не поспішайте критикувати – це ознака банальної обмеженості сприйняття ( через брак освіти, самоосвіти, чи через щось подібне). Миколо, почніть з чогось простішого, можливо, з часом і до “всіляких Забужок з їх викрутасами” “доростете”. Або ж, читаючи, звертайтесь до словника, зрештою “гугліть” – розширення словнивового запасу вам забезпечене. Або ж киньте ту справу і не тягніться за книгами з “високої п! олиці”. В нас достатньо прекрасних літературних творів вартих уваги і вартих того, щоб їх читати. А книги Оксани Забужко – витончені й інтелектуальні, у нас такого обмаль!
Коментар до твору “Музей покинутих секретів”:
дійсно, спочатку читається важко, та згодом пристосовуєшся і книга захоплює. Але ж “Енеїда” теж з “викрутасами написана”:))
Читав і “Шевченків міф України”, і “Про секс”… Не плутайте мову Котляревського з мовою “Забужок” – це дві великі різниці.