Хитрий півень _______________ Півень, тріпочучи крилами, злетів на пліт і почав на все горло кукурікати. З сусіднього лісочка підкралася лисичка. — День добрий! — гукнула вона. — Почула, як ти гарно кукурікаєш. Чудовий у тебе голос. Тільки не знаю, чи вмієш ти так співати, як співав твій батько. — А як же співав мій батько? — Він на одній нозі ходив по плоту і, заплющивши одне око, так гарно кукурікав, що й ну… — І я зможу! — сказав півень, випрямився, заплющив око і почав кукурікати. — А чи зможеш ти стояти на одній нозі і, заплющивши очі, співати? — Зможу! — крикнув півень. Та тільки заплющив він очі, як лисиця підскочила і схопила його. Понесла лисиця його в ліс і хотіла вже з’їсти, а він і каже: — Твоя мати не так робила! — А як же вона робила? — спитала лисиця. — Схопивши півня, вона, перш ніж розірвати його, мала звичку співати. — Я вся вдалася в матір! — промовила лисиця. Заплющивши очі, вона почала щось шепотіти. Півень тільки цього й чекав: змахнув крилами, злетів і сів на дерево. — Ось тобі й маєш, півень мене перехитрив, — облизавшись, промовила. лисиця, зітхнула і голодна подалася в ліс.