Олександр Кониський ДЕ ВЫ? _______________ Браты́ — товаришѣ по долѣ, Куды́ вы дѣлись, розбрыли́сь? Чи й вы блукаєте вь неволѣ. И вы на муки оддали́сь? Браты́ — това̀ришѣ озвѣтесь, Що васъ ві бдного не чуть? Крепіться духоvь, да колітесь; Посередъ насъ великій путь. Дорога насъ єще далека, Не швидко прійдемъ до коша̀, Тернистый путь, а йти намъ треба, Не разъ заплаче ще душа̀..... Брати — товаришѣ дивѣтесь, Вже наше сонце по̂дняло́сь. И древо нами насаждено. На добро̂мъ грунтѣ приняло́сь. * * * МОЄ БАЖАННЯ. _______________ Не обскурант я, що не плачу За тим, чого нема, Що вже минуло і мина... Я України долю бачу. Не в бунчуках, не в булаві, Не у гетьманській голові; Не в скарбах схованих у скрині, Не в Запорожській Україні, Не в тім, щоб вибившись на волю З Ляхами знову воювать, Та кров славянську проливать І заливати трупом поле, — Я даром сліз не проливаю: Славян усіх в одній семї Побачить хочеться мені... Ось, бачте, — я чого бажаю. * * * В ЯСНУ НІЧ. _______________ В ясну ніч у садок Вже не вийде вона, Не пригорне мене Не підставить чола Під горячії губи мої!... Не прониже мене Її погляд палкий І на серці на дні Не загоїть ніхто Превеликії рани мої. Зрозуміла вона, На всім світі одна, Міг недуг і печаль І пекельний той жаль, Що по вік не покине мене. Мою скорб і нудьгу Розділяла вона, І коханням своїм Скільки раз, о свята, Життя новевливала в мене! А тепер? Ні, не жди! Ти не прийдеш сюди... Серце, змовкни, моє, Старих ран не буди! * * * СИРОТИНА. _______________ Не той сиротина, Кого рід не знає, У кого хатини Й худоби немає; Не той сиротина, Хто ходить в десятці, У кого свитина — Вся латка на латці... Аби була в його Голова та руки, Любов до народу, Волі і науки, — Він не сиротина, Він родичів має: Він краю дитина, І край його знає. * * * НЕ ПРИЗИВАЙТЕ ВСУЄ БОГА. _______________ Не призивайте всує Бога, Не призивайте ви Христа, Не оскверняйте ви святого, Животворящого хреста! Христос учив народ любити, І за народ Христос страждав; А ви грабуєте освіту І те, що Бог народу дав. Христос носив вінець терновий, Святую кров свою пролив, Своєю смертію святою Народ з неволі іскупив; А ви — народ рабом зробили, Братів за гроші продали, Народ у терніях водили, І піт, і кров його пили. Не християни ви — іюди! Цілуєте ви хрест святий, А хрест народові на груди Щодня кладете ви тяжкий. Ви гірш Юди! — той вдавився, Ви тими грішми живете, Що меньший брат для вас трудився, І брату жить не даєте! Не призивайтеж всує Бога Не призивайте ви Христа, Не оскверняйте ви святого Животворящого хреста!