ЯРИЧЕВСЬКИЙ СИЛЬВЕСТР Бурлака _______________ Мандрує шляхами безхатний бурлака, а думка у серцї усе та однака: — Немає у мене нї хатп, ні роду, самий, як берізка в тяжкую негоду — хоть з моста у воду! Гукають на мене брати благородні, що виду мойого зносити не годні; хоч маю до люду признати ся право, то й люд сей на мене глядить не ласкаво, обходить лукаво... На сосні усіла ворона тай краче: — Чого-ж ти ридаєш, плаксивий юначе? Та-ж прецінь у тебе є роду так много, не люду ти син, а суспільства цілого, сильний ти, небого! — А голий бурлака підвів свої очи: — Ай, правду говориш, ти черні пророче Чи то ж я маленька, слабенька дитина? Знайде ся і рід мій і поле й хатина!... Свитає вже днина!...