Що відчуває людина, яка наважилася на вбивство? А та, що пробує втекти з власного життя? Чи може бути добро з кулаками? Тоді яке ж воно добро? Ці та інші питання турбують головного героя повісті Ксенії Петухової. Хто він, Ян чи Джон? І що йому підказує Золота кицька? Можливо, дивовижна істота існує лише в уяві його ексцентричної супутниці? Інтелектуальний детектив молодої авторки може стати непоганим сценарієм сучасного фільму, а читача змусить замислитися над вічними питаннями любові й зради, збагнути цінність кожної хвилини в світі, що постійно випробовує на міцність кожного з нас. Водночас, кгина стане чудовим засобом розваги та відпочинку.

Коментарі

Кількість коментарів: 1
Григорiй:
27.07.2015 14:54

Перше, що привертає увагу, це, звісно, обкладинка книжки. Дуже часто книжки молодих українських (i не тільки) письменників ілюструють відвертою ахінеєю, яка не тільки має досить віддалене відношення до того, про що, врешті, йдеться у самому творі, а іноді взагалі відлякує від елементарного ознайомлення. У випадку ж з “Легендою золотої кицьки” все навпаки – так i хочеться взяти її у руки. Після більш детального ознайомлення з першими сторінками книжки стає зрозуміло, що авторка “Легенди” та малюнку на обкладинці виявилася одна i та ж людина. Переходячи до безпосередньої оцінки самого твору – маємо справу з цікавою мішаниною з драми, містики, пригод та детективу. Особливо сподобалися неочікувані історичні екскурси в козацьке минуле нашої країни, а саме “смачні” та архаїчні українські слова (нагадало “Чорну Раду”). Видно, що Ксенія непогано попрацювала, щоб “Кицька” вийшла аутентичною. Сюжет окрім усього іншого порушує такі серйозні теми, як стосунки “дорослих” дітей та батьків, аморальність вбивства, а також ніби запитує в читача – де закінчується “нормальність” людини, а де починається божевілля?

Залишити коментар