Найкращий роман десятиріччя – короноване слово, яке вразило літературну Україну!

У житті старого Якова Меха на короткий час, мов той метелик, з’являється дівча-приблуда. Вона питає, чи любив він колись, – і виринають десь із глибини пам’яті його кохання, і біль втрати, і круговерть війн та режимів, і радощі та горе в родині, і гріхи й каяття…

Коментарі

Кількість коментарів: 7
Світлана:
12.11.2015 12:06

Читала і не могла відірватись. Наче сама проживала кожен день героя. Чекаю нових творів.

Ірина:
10.11.2015 13:03

Соло для Соломії та Століття Якова хочеться перечитувати. Ці романи просто необхідно мати в своїй бібліотеці!

Людмила:
09.11.2015 12:34

Пане Володимире, вкотре вельми дзенькую за ваші книги, за вашу говірку. Звідкіля ви черпаєте свої сюжети. Мабуть з розповідей батьків та знайомих. Одна за моїх прабабці прожила 98 років, була ровесницею ХХ сторіччя. І її життя були наповнене і просякнуте подіями минулого віку. Для багатьох країн ХХ століття стало переламним в їх історичному розвитку. Але стільки всього скільки пережив багатостражданний народ України, мабуть не пережила не одна нація. Скільки війн прокотилося її землі, чоботи скількох армій топтали її квітучу і родючу землю, скількох людей було вбито, зтерто з лиця землі, скількох було знищено в концтаборах фашистів та в бараках Сибіру совєтів. Перед нами розгортається доля одного чоловіка з невеличкого полісько-волинського села. Вся його життя від першого кохання і до майже сторічного ювілею. Багато чого було в його житті, у більшості горе. Втрачене перше кохання. Саме страшне кажуть люди, то ховати своїх дітей. А коли чиясь рука відбирає одночасно і дітей і кохану дружину. Як не зійти з глузду, а допомогти тим що залишились. Як дивитись у вічі тим хто згубив життя, жити разом з ними. Як можна й на далі відноситись до людей відкрито. Мені з кожним опіком на серці стає все важче і важче довіряти людям, і не тільки незнайомим. Часто тих кого давно знаєш наносять глибші рани. А Яків міг, мо’ тому, що прийшов час мудрості, а мо’ тому що не боявся втратити, бо втратив вже більше. Чи можемо ми засуджувати його за деякі вчинки, не знаю. Дуже багато спірних питань і рішень приходиться приймати кожному в своєму житті. На його руках є кров винних чи невинних. Але ж кров його дружини та дітей теж на чиїхось руках. Іноді задаю собі питання, чому люди після війни стали так сильно пити. Можливо тому, що в оковитій намагаються забути жахіття воєнних років, ті річки крові, тіла вбитих. І саме головне вбитих не тільки на полі бої, але й підступно за наказом як ворогів народу, як жертву в ім’я чогось. Як заміноване поле, яке розмінювували живими людьми… Для мене це одна за найстрашніших картин цієї книги. Століття Якова – це історія нації показана через житті однієї людини Якова Платоновича Меха, його сім’ї, та тих хто був у його житті.

Неля:
28.10.2015 09:36

КНИГА ВРАЗИЛА. ВІДКРИЛА ДЛЯ СЕБЕ ЧУДОВОГО АВТОРА.

Наташа:
21.09.2015 17:08

Цікаво написано! Одна з улюблених книг!!! Дякую автору! Наші письменники не гірші, а й кращі іноземних!!! Браво! Відірватись дуже важко від читання, рекомендую!

Світлана:
30.04.2015 22:52

Давно не читала художку. Порекомендувала однокласниця. В захопленні. Стиль, сюжет – легко і цікаво.

Анна:
25.02.2015 12:14

Открыла для себя этого писателя случайно, по чьему-то отзыву. Очень понравилась данная книга. Полностью согласна с предыдущим комментарием о книге “Соло для Соломii”.

Залишити коментар