Якби київський програміст Тимур встиг прочитати листа з попередженням від незнайомки, то не став би вбивцею мимоволі, тікаючи від хлопчиків-ботів з кривавими очима. Не він випустив джина з пляшки в чилійській пустелі, та й взагалі він не дуже розумівся на нанотехнологіях і заборонених експериментах над людьми… Просто, коли ти вмієш дуже добре робити свою роботу, чекай, що хтось неодмінно тебе використає. І ти виявиш у собі те, про що досі не здогадувався…

Коментарі

Кількість коментарів: 16
Олена:
01.04.2016 13:21

навіть незважаючи на те, що я дівчина, та й за складом скоріше лірик ніж фізик, мені дуже сподобалося! проковтнула поспіхом, читала майже безперервно. так, є маленькі недоліки, але загалом захоплююче. і особливе дякую за мову – смачна, легка, жива. Дякую і успіхів!

Олександр:
26.03.2016 23:02

Книга пречудова!!! Хотілося б побачити фільм)) сподіваюся у автора з’явиться ідея написати сценарій;)

Victoria Gubko:
26.03.2016 11:34

Найбільш вражаючий автор сучасності, принаймні в українській літературі.

Ірина:
23.03.2016 22:26

Увага: відгук містить СПОЙЛЕРИ. У цьому романі, безперечно, вражає обсяг опрацьованого наукового матеріалу, який станвить потужне підгрунтя, так би мовити, достовірності написаного. Дужн цікаво було мені, людині, далекій від точних наук, почитати про фрактали, нанатехнології, програмування тощо. Особливу приємність склали зноски (якось так повіяло традиціями кращих зразків радянської фантастики, скажімо, Стругацьких, дуже добре пам’ятаю, як у такій же манері в “Країні багряних хмар” пояснювалося поняття “важка вода”, що тоді, звичайно, було для мене одкровенням). Дуже мило при цьому для гуманітарія виглядав у післямові заклик автора читати Юнга 🙂 Це якесь таке неконтрольоване почуття, яке викликає захоплений неофіт, у ролі якого в цьому випадку сприймається автор. При цьому від надзвичайної кількості персонажів (разом із спробами прописати їм такі-сякі характери) дещо рябить в очах. Тим більше, що – відповідно до традицій жанру – мруть вони досить оперативно й чотко, часом не даючи можливості запам’ятати, шо то взагалі були за чуваки. Причому приблизно з першої появи стає ясно, хто виживе, а хто загине смертю сюжетної функції, тож подробиці характерів, професій, звичок щодо людей, яких зараз порішать, часом здаються зайвими й обтяжливими. Але, треба сказати, на виживання Лаури я спочатку не розрахову! вала, прикинувши, що романтичний інтерес становитиме Бекка. А ні, автор здивував. Крім того, гнітюче враження подекуди справляє наративна стратегія із використанням “стрибків” фокалізації і прийому “усезнаючого автора”. Ти типу такий уже налаштувався бачити ситуацію, скажімо, очима Тимура, а тут хлобись – и випливають внутрішні монологи його керівника або взагалі якогось лівого чувака справа. Це збиває з пантелику і взагалі якось моветон, на мою суб’єктивну думку. Також після чергового “якби він знав, що через дві години буде мертвий” стає якось тоскно. Ну, ок, чувак умре. Не обов’язково про це щоразу урочисто оголошува! ти. Герої, що в Києві поголівно розмовляють українською, на мене справляють враження “попаданців” із якоїсь паралельної реальності, чесно сказати. З іншого боку, чому б і ні. Можна уявити, що з мовним питанням у нас всьо окей. Або що цей роман – майстерний переклад. Але це так, міркування вголос. Крім того, вставки англійською, коли дефолтна мова спілкування персонажів у лабораторіях англійська, виглядає дещо дико з точки зору логіки, на мій погляд. Досить уважно читаючи, подибала також кілька прикрих тавтологій і граматичних неоковирностей, але то реально дрібниці. Загалом, чесно кажучи, отримала від книги значно більше задоволення, ніж розраховувала, за що щиро вдячна автору, серйозно. Кльово, що в нас є література з такою потужною матчастиною, що стосується не лише вузьконаціональних, але й актуальних інтернаціональних проблем, о. Наче все сказала, вибачте, якщо щось не так і ще раз дякую!

Юлія:
24.01.2016 13:28

Книжка захопила відразу і не відпускала до останнього. Дуже цікавий оригінальний сюжет, яскраві персонажі. Були моменти, коли в мене реально йшли дрижаки по шкірі) Браво! “Гуаякільський синдром” теж раджу прочитати. Продовження історії. Хоча від “Бота” просто переплювало дихання, а “Синдром” лише не давав заснути не прочитавши ще сторіночку, останній також заслуговує уваги любителів заплутаних пригодницьких історій.

Андрій:
11.11.2015 21:34

Прекрасна, сучасна, чудово аргументована наукова фантастика з сюжетом в жанрі екшн! Давно не читав із таким задоволенням фантастики. Чесно, думав, що нема вже письменників, які здатні на справжню science fiction!

Ігор:
28.10.2015 23:59

Чесно кажучи читаю вкрай рідко, здебільшого через роботу не вистачає часу… Коли мені порадили прочитати дану книгу, чесно кажучи ідея не викликала інтузіазму, так як вдосталь вільного часу немає, а читати по декілька сторінок вдень не люблю… Так от, прочитав Бота за 3 дні на одному диханні… Читав коли тільки міг))) хоча в якісь моменти і здавалося що через деякі деталі ти вже знаєш на перед що буде, книга своєї якості не втратила… Пора братися за 2 частину)))

Степан:
03.10.2015 15:26

Цю книгу порадив мені прочитати колега по роботі. Ніколи не не думав що український письменник може написати такий твір від якого важко відірватись, та ще й в такому жанрі.

Вікторія:
24.09.2015 12:55

Не претендую на роль літературного критика…Пишу як звичайна людина, яка втомлюється на роботі і ввечері шукає розради в книжках. Жаль, що я не розтягнула задоволення від читання на довше – “проковтнула” книгу за 2 дні…)))Слід зазначити, що фантастику люблю, читаю багато інших жанрів, але цей серед фаворитів. І останнім часом мене особливо ніщо не вражало. Здавалося, ідеї закінчилися у авторів…Але як же добре помилятися!!!Книга цікава, стрімка, легка, захоплива! Для любителя наукової фантастики – саме ТЕ!!! І головне – мені не всі книжки комфортно читати українською…Ну є такий гріх (хоча живу в україномовному місті). А от “Бот” прочитався як по маслу і нічого не дратувало (може хтось стикався з цим явищем в кінотеатрах…коли переклад український просто забирає бажання дивитися). Тому автору респект за ідею, втілення її в життя і прекрасне написання.

Олена:
10.09.2015 14:37

Твір дійсно захоплює, здається навіть хворієш ним. Однак, добре, що читала його після “Жорстокого неба” і “Твердині”. Інакше не шукала б інших творів Кідрука. Здається, автор сам вимучився наприкінці роману разом із своїми героями. Справді, хороша мова, інтригуючий сюжет, яскраві, цілісні персонажі, але замало світу людських відносин – того, що значно посилиться в пізніших творах. Для початку – чудово, для мистецтва – хороша заявка.

Олексанр:
25.08.2015 21:51

Нетривіальний, цікавий сюжет у цікавій місцині. Детальний опис, який підтверджується пошуком деталей в гуглі. Захоплює книга до самісінького кінця. З нетерпінням чекаю продовження

Invira:
22.05.2015 14:15

Сумбурні, та повні розчарування почуття, я пережила після ознайомлення з цим “шедевром.” Виникає запитання , для якої вікової та соціальної категорії Максим Кідрук написав оцю книгу? Бо, для осіб, із значним стажем книголюбства, в цей “салат” положили мізерну кількість корисних інгредієнтів, до того ж нещадно поливши останніх дешевим порно-соусом. Рідко де зустрінеш так бідно прописаний психотип та характер героїв. Вони як ті “малюки”, наче з однієї пробірки. Дивно, що вся наукова еліта, незважаючи на різний вік, національність та стать, без зазору совісті, думає та користується лексикою “тупорилих невігласів” з тяготінням до грубої форми. Складається враження , що товстошкірий африканець Ріно та тендітна француженка формувались в одному соціумі,- досить не реалістично. Не знаю, що дотепного знайшов Максим в “обісраних штанцях”, але він вказує на цей факт теж досить часто. Єдине, що вражає у книзі, це віртуозно описана чилійська місцевість, та динамічність сюжету. Тут автор – профі, однозначно. Твір асоціюється у мене із витонченим жіночим обличчям, яке можна було б назвати красивим , якби не потворний рубцеподібний шрам (брудна порно-лінія, яка проходить через весь сюжет, і подана в досить гидкій формі). Звідси інтимність стосунків проглядається не як ловелас -казанова, а бик -запліднювач. Можливо виною тому є кульмінація сексуальної індустрії у наш час, під вплив якої попав автор. Для того, щоб бути до кінця зрозумілою подам рецензій-ний штрих у стилі “Бота”: “ЇЇ освічена, високочутлива свідомість не змогла залишатись байдужою до шедевра “Бот”, вимагаючи віртуального спілкування з автором у його ж мовному стилі: -Гей, Чувак, що за мудачне чтиво ти намагаєшся вдути українській хліборізці? Обісратись! Це схоже на зуд у яйцях, без видимої на те причини, – відчутно, але без толку.”- тонкий пальчик востаннє торкнувся клавіатури, ласкаючи кнопку *Enter* “

Гість:
02.05.2015 19:38

Гарна українська, цікавий сюжет, сучасна тема. Є все для того, щоб мати першорядне місце у сучасній українській літературі.

Гість:
09.04.2015 23:50

Прочитав “Бот”,книга в яку занурюєшся з головою і не можеш відірватися! Дуже багато в ній відкрив для себе нового,особливо : Фрактали. Також поповнив словник укр слів:-)

Гість:
10.03.2015 23:31

Дуже цікавий твір… Прочитала на одному диханні…

Олександра:
19.02.2015 22:26

Чудова книга! Напружений сюжет бере у полон з самого початку і не відпускає до кінця. І це не зважаючи на те, що я жінка, і технотрилер не повинен мені був сподобатись. Але роман так легко читається. Я просто у захваті! І я після цього твору прочитала усі книги Макса Кідрука. Чого і Вам бажаю!

Відповісти ОлександраСкасувати відповідь