Якби київський програміст Тимур встиг прочитати листа з попередженням від незнайомки, то не став би вбивцею мимоволі, тікаючи від хлопчиків-ботів з кривавими очима. Не він випустив джина з пляшки в чилійській пустелі, та й взагалі він не дуже розумівся на нанотехнологіях і заборонених експериментах над людьми… Просто, коли ти вмієш дуже добре робити свою роботу, чекай, що хтось неодмінно тебе використає. І ти виявиш у собі те, про що досі не здогадувався…

Коментарі

Кількість коментарів: 12
Юлія:
24.01.2016 13:28

Книжка захопила відразу і не відпускала до останнього. Дуже цікавий оригінальний сюжет, яскраві персонажі. Були моменти, коли в мене реально йшли дрижаки по шкірі) Браво! “Гуаякільський синдром” теж раджу прочитати. Продовження історії. Хоча від “Бота” просто переплювало дихання, а “Синдром” лише не давав заснути не прочитавши ще сторіночку, останній також заслуговує уваги любителів заплутаних пригодницьких історій.

Андрій:
11.11.2015 21:34

Прекрасна, сучасна, чудово аргументована наукова фантастика з сюжетом в жанрі екшн! Давно не читав із таким задоволенням фантастики. Чесно, думав, що нема вже письменників, які здатні на справжню science fiction!

Ігор:
28.10.2015 23:59

Чесно кажучи читаю вкрай рідко, здебільшого через роботу не вистачає часу… Коли мені порадили прочитати дану книгу, чесно кажучи ідея не викликала інтузіазму, так як вдосталь вільного часу немає, а читати по декілька сторінок вдень не люблю… Так от, прочитав Бота за 3 дні на одному диханні… Читав коли тільки міг))) хоча в якісь моменти і здавалося що через деякі деталі ти вже знаєш на перед що буде, книга своєї якості не втратила… Пора братися за 2 частину)))

Степан:
03.10.2015 15:26

Цю книгу порадив мені прочитати колега по роботі. Ніколи не не думав що український письменник може написати такий твір від якого важко відірватись, та ще й в такому жанрі.

Вікторія:
24.09.2015 12:55

Не претендую на роль літературного критика…Пишу як звичайна людина, яка втомлюється на роботі і ввечері шукає розради в книжках. Жаль, що я не розтягнула задоволення від читання на довше – “проковтнула” книгу за 2 дні…)))Слід зазначити, що фантастику люблю, читаю багато інших жанрів, але цей серед фаворитів. І останнім часом мене особливо ніщо не вражало. Здавалося, ідеї закінчилися у авторів…Але як же добре помилятися!!!Книга цікава, стрімка, легка, захоплива! Для любителя наукової фантастики – саме ТЕ!!! І головне – мені не всі книжки комфортно читати українською…Ну є такий гріх (хоча живу в україномовному місті). А от “Бот” прочитався як по маслу і нічого не дратувало (може хтось стикався з цим явищем в кінотеатрах…коли переклад український просто забирає бажання дивитися). Тому автору респект за ідею, втілення її в життя і прекрасне написання.

Олена:
10.09.2015 14:37

Твір дійсно захоплює, здається навіть хворієш ним. Однак, добре, що читала його після “Жорстокого неба” і “Твердині”. Інакше не шукала б інших творів Кідрука. Здається, автор сам вимучився наприкінці роману разом із своїми героями. Справді, хороша мова, інтригуючий сюжет, яскраві, цілісні персонажі, але замало світу людських відносин – того, що значно посилиться в пізніших творах. Для початку – чудово, для мистецтва – хороша заявка.

Олексанр:
25.08.2015 21:51

Нетривіальний, цікавий сюжет у цікавій місцині. Детальний опис, який підтверджується пошуком деталей в гуглі. Захоплює книга до самісінького кінця. З нетерпінням чекаю продовження

Invira:
22.05.2015 14:15

Сумбурні, та повні розчарування почуття, я пережила після ознайомлення з цим “шедевром.” Виникає запитання , для якої вікової та соціальної категорії Максим Кідрук написав оцю книгу? Бо, для осіб, із значним стажем книголюбства, в цей “салат” положили мізерну кількість корисних інгредієнтів, до того ж нещадно поливши останніх дешевим порно-соусом. Рідко де зустрінеш так бідно прописаний психотип та характер героїв. Вони як ті “малюки”, наче з однієї пробірки. Дивно, що вся наукова еліта, незважаючи на різний вік, національність та стать, без зазору совісті, думає та користується лексикою “тупорилих невігласів” з тяготінням до грубої форми. Складається враження , що товстошкірий африканець Ріно та тендітна француженка формувались в одному соціумі,- досить не реалістично. Не знаю, що дотепного знайшов Максим в “обісраних штанцях”, але він вказує на цей факт теж досить часто. Єдине, що вражає у книзі, це віртуозно описана чилійська місцевість, та динамічність сюжету. Тут автор – профі, однозначно. Твір асоціюється у мене із витонченим жіночим обличчям, яке можна було б назвати красивим , якби не потворний рубцеподібний шрам (брудна порно-лінія, яка проходить через весь сюжет, і подана в досить гидкій формі). Звідси інтимність стосунків проглядається не як ловелас -казанова, а бик -запліднювач. Можливо виною тому є кульмінація сексуальної індустрії у наш час, під вплив якої попав автор. Для того, щоб бути до кінця зрозумілою подам рецензій-ний штрих у стилі “Бота”: “ЇЇ освічена, високочутлива свідомість не змогла залишатись байдужою до шедевра “Бот”, вимагаючи віртуального спілкування з автором у його ж мовному стилі: -Гей, Чувак, що за мудачне чтиво ти намагаєшся вдути українській хліборізці? Обісратись! Це схоже на зуд у яйцях, без видимої на те причини, – відчутно, але без толку.”- тонкий пальчик востаннє торкнувся клавіатури, ласкаючи кнопку *Enter* “

Гість:
02.05.2015 19:38

Гарна українська, цікавий сюжет, сучасна тема. Є все для того, щоб мати першорядне місце у сучасній українській літературі.

Гість:
09.04.2015 23:50

Прочитав “Бот”,книга в яку занурюєшся з головою і не можеш відірватися! Дуже багато в ній відкрив для себе нового,особливо : Фрактали. Також поповнив словник укр слів:-)

Гість:
10.03.2015 23:31

Дуже цікавий твір… Прочитала на одному диханні…

Олександра:
19.02.2015 22:26

Чудова книга! Напружений сюжет бере у полон з самого початку і не відпускає до кінця. І це не зважаючи на те, що я жінка, і технотрилер не повинен мені був сподобатись. Але роман так легко читається. Я просто у захваті! І я після цього твору прочитала усі книги Макса Кідрука. Чого і Вам бажаю!

Залишити коментар