Глибоке психологічне оповідання про долю нещасної дівчини, яку ніхто не любив. Усі лаяли і ганяли Докію: і мачуха, і п’яний батько, і діти мачухи, вона ж лише хотіла теплоти.

Коментарі

Кількість коментарів: 1
Гість:
14.12.2014 18:09

Прочитано на одному подиху. 100 років твору, а чим він не сучасний?! Прислухайтесь до людини, придивіться, прихиліть свою душу до неї. Скажіть добре слово. Не почули вас – скажіть вдруге, втретє. І чиєсь життя буде врятоване. То не душа черства, то навколишнє життя черстве, сліпе і глухе до тих, хто не такий, хто інакший. Зупинись! Подивись! Пригорнись! – і тоді “Каторжна” буде лише казкою. А натомість – це реальність.

Залишити коментар