Закривавлений чоловік і дев’ятирічний хлопчик, сховавшись у човні від липневої зливи, несподівано опиняються у центрі небаченого потопу і довго не можуть зрозуміти, що це – перехід у нове життя, як було колись з праведним Ноєм, чи прощання з земним світом, адже воно, як відомо, також триває сорок днів? У романі багато незвичайного: відрубана голова сільського пічника стає відтятою головою Микити Хрущова і, зрештою, знаходить спокій на могилі лідера країни у вигляді надгробка; Сталін сам себе труїть, а такий собі Скрипаль десять разів зазирає за життєву межу і щоразу повертається. Приходять на човен і відомі у літературному світі люди, і родичі головного героя – всі вони прагнуть допомогти Божу розібратися, що за злива постала над головою, куди несуть його хвилі і скільки їх знайшло притулок на тій посудині – троє, двоє чи, може, й жодного і чим, зрештою, закінчиться мовчазна подорож, якщо човен-нечовен коли-небудь пристане до суходолу, якого насправді вже немає…

Читання роману “Колискова для смерті” навряд чи буде простим, але осилити його треба – хоча б тому, що такого твору (дивнуватого – за визначенням самого автора) у нашій літературі ще не було.

Коментарі

Коментарі відсутні...

Залишити коментар