Марко Миколайович Вороний народився 18 березня 1904р. у письменницькій родині. Читати хлопчик навчився вже у 6 років, а у 7 – став учнем Чернігівської гімназії. Захоплювався поезією, з 14 років став віршувати. Після жовтневого перевороту й утворення УНР та ЗУНР був приголомшений вбивством гімназистів під Крутами, його родича Григорія Вербицького та знайомої Томи Мещерської. 1918-го записувався добровольцем до армії Денікіна, але через неповноліття його не взяли.

1926-го Марко Вороний з батьком переїхав до Харкова, у який закохався з першого дня, і присвятив йому не один десяток романтичних віршів. Вступив до інституту Нарпросвіти, працював у театрі, познайомився з М. Бажаном, П. Сосюрою, М. Рильським. Друкувався в журналах.

Коли почалась колективізація й пов’язані з нею арешти членів «Союзу визволення селян», Марко переїздить до Москви, працює у журналі, подорожує Союзом. Навесні 1934-го арештовано й засуджено на 3 роки заслання його батька.

А 19.03.1935 прийшли й за ним. Рішенням закритого судового засідання засудили у справі українських націоналістів до 8 років таборів. Відбував на Соловках. Але 9 жовтня 1937р. особливою трійкою управління НКВС разом з 1825 соловецьких в’язнів Марка Миколайовича засудили до розстрілу.

До творчого доробку, залишеного Вороним нащадкам, належать 5 дитячих книжок, віршована збірка та численні переклади з німецької, французької, італійської та івриту.

Твори

  • Збірка

    вірші, збірка, поема

Коментарі

Коментарі відсутні...

Залишити коментар