Воронько Платон Микитович (18 листопада 1913 р. – 10 серпня 1988 р.) — український прозаїк та поет, драматург, публіцист.

Виходець із с. Чернеччини, що на Сумщині. Ще маленьким хлопчиком був відданий батьками до дитячого містечка-інтернату в м. Охтирка, де отримав початкову освіту. Згодом – вступив до автодорожнього інституту м. Харкова, закінчивши який певний час працював у Таджикистані за фахом. Повернувшись до України в 1935 р., був мобілізований до лав радянської армії. Відслуживши, працює вчителем української мови у сільській школі, однак бажання захищати Батьківщину спонукає хлопця піти солдатом-добровольцем на фінський фронт. Залишається він на передовій і в часи Великої Вітчизняної війни: був включений до складу партизанського загону С. Ковпака. У повоєнний період, П. Воронько стає народним обранцем до Верховної Ради УРСР, а вільний час присвячує виключно літературній діяльності. Пішов з життя літератор у 74-річному віці в м. Києві.

Друкувати свої твори почав ще з 1944 року, випустивши у світ збірку віршів «Карпатський рейд». Пізніше, він стане автором таких відомих поем, як «Ярославна», «Безсмертя», «Стояни» та поетичних книг «Повінь», Совість пам’яті», «І чого тікати» та ін.

Коментарі

Коментарі відсутні...

Залишити коментар