Дарка живе сірою буденністю. Їй здається, наче геть усе навколо зиркає на неї презирливо та похмуро і єдиним другом є те незвичайне Озеро… Єдине прохання, єдине прохання, що злетіло з уст дівчинки – не хочу бути самотньою, чому немає того, у кого був би такий солодкий голос як у тебе… Якби ж вона знала, що той, хто з’явиться та кардинально змінить її життя, буде існувати у двох особах… У двох зовсім однаковісіньких особах…

Коментарі

Коментарі відсутні...

Залишити коментар