Симоненко Василь Андрійович (8 січня 1935 р. — 13 грудня 1963 р.) – український поет епохи т. зв. «шістдесятників», журналіст.

Виходець із с. Біївка, що на Полтавщині. Навчався там у початковій школі. Згодом, разом з батьками оселився у с. Тарандинці, де відвідував середню школу. За професійною освітою – журналіст, навчався у Київському університеті, після закінчення якого працював кореспондентом у «Черкаській правді» та «Робітничій газеті». Займав активну громадську позицію: разом із колегами займався пошуками поховань жертв політичних репресій, закатованих органами НКВС. Після чергової знахідки, опублікував гучну заяву до міської ради. Незабаром, на залізничній станції м. Сміла літератор був жорстоко побитий службовцями КДБ, внаслідок чого в нього відмовили нирки. Це і стало причиною смерті видатного поета.

Поезія В. Симоненка завжди мала антирадянський характер, через що майже не друкувалася за його життя. Основною тематикою його віршів став опис нещадної радянської деспотії, важкої долі селянства, висміювання більшовистського ладу та безмежна любов до Батьківщини. Найвідомішими творами поета є «Дума про щастя», «Некролог кукурудзяному качанові», «Суд», «Лебеді материнства» тощо.

Твори

  • Ти знаєш, що ти – людина? (збірник)

    вірші, збірка, поезія, уривок
    3

Коментарі

Коментарі відсутні...

Залишити коментар