Шевченко Тарас Григорович – легендарний український письменник, поет, живописець та громадський діяч.
Його життя почалося 25 лютого 1814 року у с. Моринці, що знаходиться на території сучасної Черкащини. Для здобуття освіти його віддали у найм до дяка, через знущання якого він незабаром втік до іншого диякона – маляра Єфрема. По закінченню початкового навчання, в чотирнадцятирічному віці його беруть у слуги до пана П. Енгельгардта – володаря с. Кирилівка. Разом з ним він від’їжджає у 1828 р. до Вільнюса, а у 1831 р. – оселяється у Петербурзі. Там він бере уроки малювання у відомого живописця В. Ширяєва. За посередництвом В. Жуковського та К. Брюллова талановитий юнак-художник був викуплений з кріпацтва за 2500 карб. У 1838 р. він стає слухачем академії мистецтв у м. Петербург. Не полишає і літературної діяльності. Через те, що він видавав твори «малоросійською мовою», був ув’язнений в Орській фортеці. З 1857 р. опинився знову на волі, однак слабке здоров’я заважає займатися творчістю. Знесилений та слабкий, він залишив світ 26 лютого 1861 року. Був похований у м. Канів.
Літературна спадщина, залишена Т. Шевченком дуже багатогранна та різноманітна. Найвідомішими серед творів письменника є балади «Причинна», «Тополя», драма «Назар Стодоля», поема «Гамалія» тощо. Безперечно, надбанням вітчизняної культури є збірка віршів поета – «Кобзар».