Шашкевич Маркіян Семенович (6 листопада 1811 р. — 7 червня 1843 р.) – західноукраїнський прозаїк та поет, священнослужитель УГКЦ, громадський діяч.

Виходець із с. Підлисся, що розташоване на Львівщині. Освіту отримував у Бережанській гімназії. Деякий час був слухачем університету у Львові, а в 1838 р. вирішив піти по стопах батька-священнослужителя, вступивши до духовної семінарії. По її закінченню отримав призначення та сан парафіяльного священика у декількох суміжних селах. Ще в роки студентства активно проявляв власну громадянську позицію: згуртувавши навколо себе свідому, патріотично налаштовану молодь, готував рукописи, збірки, в яких відстоював думку щодо самостійності української мови на одному рівні з польською, необхідності національно-культурного пробудження. Вершиною їхньої діяльності став вихід у світ в 1837 р. альманаху «Русалка Дністрова», а М. Шашкевича справедливо назвали «пророком» Західної України. Помер літератор від тривалої хвороби на туберкульоз у 31-річному віці.

Серед найвідоміших творів літератора можна назвати байки «Старий і молодий лис», «Діти і жаби», вірші «Лиха доля», «Безрідний», «Туга за милою», дитяча пісня «Дністрованка» тощо.

Твори

  • Байки

    байки, збірка
  • Збірка (поезія)

    збірка, поезія
  • Олена

    казка
  • Ярослав

    поема

Коментарі

Коментарі відсутні...

Залишити коментар