Роздобудько Ірен Віталіївна (3 листопада 1962 року народження) – сучасна українська письменниця, ілюстратор, журналістка.

Уродженка м. Донецьк. Ще з дитинства І. Роздобудько мріяла присвятити все своє життя мистецтву та літературі, тож у 1980 році стала студенткою Київського національного університету за фахом «журналістика». Після отримання диплому, дівчина тривалий час виконує обов’язки диктора та оглядача на декількох центральних телеканалах країни, коректором та кореспондентом місцевих газет та журналів, головним редактором найпопулярнішого серед жінок видання – журналу «Караван історій. Україна». Також має неабиякий досвід роботи і у галузях, не пов’язаних із літературною діяльністю: зокрема, працювала в ресторані, кінотеатрі і, навіть, в цирку.

Перші літературний твір І. Роздобудько побачив світ у 2000-му році. Саме тоді детективний роман «Пастка для жар-птиці» став володарем другої премії на щорічному конкурсі «Коронація слова». Значної уваги з боку вітчизняних читачів здобули такі оповідання літераторки, як «Оленіум», «Дві хвилини правди», «Якби» тощо.

Твори

  • Волонтери. Мобілізація добра

    документальна література, уривок
  • Одного разу…

    публіцистика, сучасна література, уривок
  • Оленіада

    сучасна література, уривок
  • Перейти темряву

    сучасна література, уривок
    4
  • Подвійна гра в чотири руки

    детектив, уривок

Коментарі

Кількість коментарів: 11
Ксю:
27.12.2015 18:22

Читаю книгу за книгою. дійсно на одному подиху! різнобарвні життєві ситуації, можливо іноді мають цілком пeрeдбачливe завeршeння, алe сюжeт нe стає від того мeнш цікавим.

Юлія:
14.11.2015 15:28

Коментар до твору “Я знаю, що ти знаєш, що я знаю”:
Чудова книга. Аж шкода що так швидко закінчилась. В образах героїв завжди бачиш знайомих, а часом себе і тому чіпляє аж за живе у душі.

Аня:
04.09.2015 01:18

Не буду писати багато, скажу одне Ірен Роздобудько є моєю улюбленою письменницею. Кожна книга має цікавий сюжет і читається на одному подиху.

Анонім:
29.08.2015 00:26

Коментар до твору “Все, що я хотіла сьогодні…”:
Нереально вразило!.. Ця книга ніби уособлює всю суть нашого життя.

Тетяна:
28.06.2015 21:27

Коментар до твору “Ліцей слухняних дружин”:
Книга ЛСД (це її коротка назва) потрапила мені в руки тому, що я дозріла почитати українську сучасну прозу та відкрити для себе сторінку із назвою Ірен Роздобудько. Сказати, що я задоволена – дуже мало. Правильно сказати – я захоплена, заінтригована, схвильована. Легкий жіночий роман з детективною канвою став для мене відкриттям року: стільки у цьому сюжеті неочікуваних поворотів, прихованих послань, інтригуючих пригод. Книга тримала з першої сторінки і до останньої, я прочитала на одному духу – за одну ніч. Крім стрім! кого сюжету, оригінальної ідеї в книзі мене захопили міркування про ролі чоловіка і жінки, умов їх подружнього щастя. Як жінка, я кожне слово роздумів про роль дружини переживала і обговорювала сама із собою. Згадувала свої ліцейські будні, своїх подруг, феміністок і не феміністок. Це гарна книга, яка може доторкнутися до серця, хоча вона і написана в легкій манері жіночого детективу. Мені дуже приємно, що в Україні є такий автор, як Ірен. Шкода, що я не знала її творів раніше (а вони вже друкуються і друкуються з 2001 року).

Тетяна:
28.06.2015 21:25

Коментар до твору “Мерці”:
Детектив-триллер, який підкупив мене близькістю головного персонажа. Дуже влучно розкрита тема офісного кумівства, підлабузництва. І це при тому, що офісні стосунки в сюжеті не є головними. Інший ракурс, в якому можна побачити героїню – ракурс бідного дитинства, що також болюче апелювало до моєї підсвідомості. Звідкись із давнини виринали мої і чужі спогади про бідність, голод, про рішення за будь-якої ціни вилізти вгору. На жаль у героїні ціна була дуже високою… А ще для мене в цьому творі є любов до матері. Мама – це жінка, яку ми зможемо зрозуміти і пробачити тільки коли самі станемо батьками. Щодо «дефективності» історії, то тут хочу зазначити таке: твір не є повноцінним детективом, в ньому немає розслідування, речових доказів, які приводять до вбивці. Вбивця встановлюється методом виключення підозрюваних (яких по черзі убивають у книзі). Але саме ця небезпека бути убитою для головної героїні і є основним джерелом інтриги, яка примушує із тривогою та завмиранням серця чекати розв’язки.

Гість:
19.06.2015 18:21

Коментар до твору “Все, що я хотіла сьогодні…”:
Гарна книга, підібрані чудові метафори, прочитала на одному диханні, порушується актуальна тема. Хвала автору!

Гість:
12.05.2015 15:22

Коментар до твору “Якби”:
Давно шукала щось цікаве для читання. Я в захваті… Цей твір змусив мене, хоч і подумки, повернутися до себе малої і зрозуміти нарешті чого я хочу, як уявляла в дитинстві своє доросле життя і чи таким вона стало. Багато в чому прийшлось собі признатися. Багато чого згадати. Дякую Вам!

Гість:
11.05.2015 21:37

Всі твори І. Роздобудько могли б слугувати чудовими сценаріями для нового українського масового кінематографа. Це завжди щось інше, і завжди порція позитиву, що надихає

Гість:
05.03.2015 00:28

Коментар до твору “Якби”:
Містично-захоплююче!!! а головне – повчально. може, і справді іноді варто повернутися назад, аби зрозуміти, як жити далі?..

Гість:
04.12.2014 22:16

И снова я почувствовала желание вернуться к этому автору. Очень хорошо помню свои впечатления от ”Пуговицы”. Все герои Ирен страдают от душевной пустоты и не могут ее ничем заполнить. и только чувство любви способно вернуть их к жизни… ”Две минуты правды” трогает, вызывает желание поговорить с самим собой.

Залишити коментар