Український письменник-прозаїк Панченко Петро Йосипович, відомий в літературі як Петро Панч, 04.07.1891р.н., родом з містечка Валки на Харківщині.

Бурхливі історичні події не оминули його стороною. Після закінчення училища був писарем, потім переїхав до Харкова, де працював у канцелярії дівочого Інституту. 1915-го закінчив землемірне училище й був мобілізований. Під час служби пройшов курси в артилерійському училищі, прапорщиком був направлений до діючої армії. Був учасником І світової та Громадянської (1917-1921) війн. Демобілізувався 1921-го, повернувся у Валки.

Працював землеміром та писав огляди й оповідання, які публікувалися у місцевій періодиці. 1923-1938 жив у Харкові, працював у редакціях журналів, 1939-1940 був очільником Львівської письменницької організації. Під час Великої Вітчизняної очолював літературний відділ радіостанції «Радянська Україна» в Москві.

Після війни очолював різні письменницькі організації. Його романи, повісті й оповідання, написані у жанрі соцреалізму, зазнали перекладів на безліч іноземних мов. Випустив три книжки для дітей.

Помер 1 грудня 1978 у 87-річному віці.

Твори

  • Без козиря (збірник)

    збірка, повість, роман, уривок

Коментарі

Коментарі відсутні...

Залишити коментар