Костянтина Малицька представляє Галичину. Вона працювала у літературі як Віра Лебедова або Чайка Дністрова. Але окрім літературної спадщини, лишила по собі слід у культурно-освітній діяльності та у педагогіці. Пісні на її слова і нині лишились у скарбниці українського мелосу – «Чом, чом, чом, земле моя…» та «У Січі, у Січі гуртуймось, брати».

Костянтина народилась 1872 року в селі на Івано-Франківщині. Її тато був греко-католицьким священиком. Початкова школа, Львівська вчительська семінарія і роки вчителювання в школах для простого люду у невеличких містечках Галичини, Буковини та Львові. Костянтина Малицька була дуже активною діячкою, яка дбала про музичний розвиток громади, організовуючи хорові колективи, опікувалася читальнями, освітніми товариствами. Малицька була однією із натхненниць педагогічних товариств «Рідна школа» та «Крайового товариства охорони дітей і опіки над молоддю» та співзасновницею фонду «На потреби України».

Російська окупаційна влада інтернувала письменницю у 1914 році до м. Красноярськ. У Сибіру пані Малицька прожила 5 років, після чого повернулася працювати до школи у Львові.

Письменницький доробок Костянтини Малицької переважно у дитячій літературі: поезії, оповідання, сценарії та січові пісні. Її літературні твори можна знайти у тогочасних українських журналах, альманахах та інших виданнях. Відомий факт про її редакторську діяльність у львівському дитячому журналі «Дзвінок». Лишилися також її педагогічні статті та матеріали на громадські теми. Костянтина Малицька займалась також і перекладацтвом.

Твори

  • Оповідання

    дитяча література, збірка, оповідання
  • Поезія

    збірка, поезія
  • Робінзон Крузо

    переказ, роман

Коментарі

Коментарі відсутні...

Залишити коментар