Славетне ім’я Марка Кропивницького пов’язане із заснуванням першого українського професійного театру. Марко Кропивницький поєднав у собі мультиталант до драматургії, акторської майстерності, режисерства та написання музики. Походив із Кіровоградщини, де отримав освіту і познайомився із Іваном Карпенком-Карим (Іваном Тобілевичем). Батьки Марка були дрібними шляхтичами. Від матері хлопцеві генетично передалося відчуття музики: вона з юності грала на музичних інструментах. На жаль, матір покинула родину, лишивши дітей на батька. Більшу частину життя хлопчик виховувався у бабусі у Бобринці. Талановитий Марко гарно навчався. Потім працював на нудній канцелярській роботі. Під час навчання Кропивницького не раз виступав у аматорських виставах. Три семестри навчався на юридичному ф-ті Київського унверситу як вільний слухач.
Перша п’єса–драма “Микита Старостенко, або Незчуєшся, як лихо спобіжить” була написана в 1863 році. Через 10 років після переробки вона стала називатися “Дай серцю волю, заведе в неволю”. Після повернення до Бобринця став активно грати у виставах аматорського гуртка Івана Тобілевича. Пізніше став його керівником. Взяв шлюб у 1868 році з Олександрою Вукович. Згодом він здобуває статус професійного актора Народного театру в Одесі.
Здобувши 10-річний досвід у акторській справі, М.Кропивницький у 1882 організував у Єлизаветграді власний театр. Це був перший український театр професіоналів. Для нього ж і писав твори – більше 40 п’єс. Овдовів і одружився вдруге. У другому шлюбі мав трьох дітей, доля яких так чи інакше також була пов’язана із мистецтвом.
Хутір Затишок на Харківщині став його прилистком на старості. Тиха старість проходила у заняттях бджільництвом, виноградарством та шовківництвом.
Помер актор, драматург Кропивницький у дорозі ( у поїзді). Похований у Харкові.
Його ім’ям пишається Кіровоградський український музично-драматичний театр. А по всій території України встановлено багато меморіалів у його честь.