Костомаров Микола Іванович (4 травня 1817 р. – 7 квітня 1885 р.) – вітчизняний історик, громадський діяч, поет-романтик.

Родом із с. Юрасівка Воронізької губернії. Отримувати освіту був направлений до московського пансіону, однак, через брак коштів після смерті батька, був переведений до гімназії м. Вороніж. По її закінченню – їде до Харкова, де вступає до університету за спеціальністю «історик-філолог». У роки студентства він найбільше цікавився вивченням світової історії, іноземних мов, грі на фортепіано, спробував писати художні твори. У двадцятирічному віці М. Костомаров вступає на військову службу, отримує звання юнкера драгунського полку в Острогозьку. Пізніше він отримав великий успіх і у науціі: йому було присвоєне звання ад’юнкт-професора. В 1845 р. став одним з ідеологів, засновників та авторів статутних документів Кирило-Мефодіївського товариства. Через це був підданий арешту та був заточений у Петропавлівській фортеці, а згодом – у Саратові. Після визволення у 1856 р. він повернувся до Петербургу, де до останнього дня життя займався викладацькою та науковою діяльністю. Через отримані численні травми після наїзду екіпажу, М. Костомаров пішов з життя на 68-му році життя.

Його перу належать такі твори, як «Богдан Хмельницький», «Сава Чалий», «Переяславська ніч» тощо.

Твори

  • Дві руські народності

    стаття
  • Дитяча могила

    оповідання
  • Загадка

    п’єса
  • Іван Мазепа

    оповідання
  • Книги битія українського народу

    маніфест
  • Переяславська ніч

    драма, п’єса
  • Поезія

    збірка, поезія
  • Сава Чалий

    історія, драма, п’єса
  • Фаїна

    оповідання
  • Хвора

    оповідання
  • Черниговка

    історія, повість, російською мовою

Коментарі

Коментарі відсутні...

Залишити коментар