21 січня 1881 року на Тернопільщині у багатодітній сім’ї народилася тринадцята дитина. Це був майбутній український поет і фейлетоніст, критик і театральний діяч Степан Миколайович Чарнецький.
Після Львівського політеху працював інженером-містобудівником.
З 1913-го – режисер та художній керівник Львівського українського театру.
У поетичних збірниках, виданих 1908-1920рр., відображена трагічна доля галицьких селян, рекрутів австрійської армії. Деякі вірші просякнуті мотивами декадентства.
Збірка «Дикий виноград», в якій опубліковані фейлетони й новели, побачила світ 1921-го року під псевдонімом Тіберій Горобець.
Виданий 1934-го «Нарис історії українського театру в Галичині» актуальний і сьогодні.
Крім цього, С. Чарнецький писав театральні рецензії, літературно-мистецькі статті, працював над перекладами віршів, п’єс та лібрето до театральних опер з німецької й польської на українську, та навпаки.
Але є в нього один твір, відомий кожному українцю: це гімн січових стрільців-патріотів «Червона калина».
Помер Чарнецький С. М. у Львові 2.10.1944-го року.
Незважаючи на невелику літературну спадщину Степана Чарнецького, в Україні його творчість високо цінують. На згадку про талановитого уродженця села Шманьківці у травні 1991р. йому відкрили там пам’ятника. А 2005-го у Львові кандидат філологічних наук Н. Мориквас видала біографічний роман-есей «Меланхолія Степана Чарнецького».