Бажан Микола – визначна постать не тільки української культури доби Радянського Союзу, а й політичного життя і процесу державотворення.
Народжений на початку XX сторіччя ( 26 вересня 1904 р.) у сім’ї звичайного топографа в невеличкому містечку Кам’янець-Подільский, М. Бажан зробив стрімку кар’єру в сфері державного управління: був депутатом ВР СРСР, ВР УРСР, а також у 1943 р. був призначений заступником голови уряду УРСР.
Після закінчення технікуму в м. Умань, письменник-початківець переїжджає до Києва, де вступає до інституту на факультет зовнішніх відносин. Тоді ж він друкує свій дебютний вірш у «Жовтневому збірнику панфутуристів», а згодом – публікує першу збірку поетичних творів «Сімнадцятий патруль», в якій описує події громадянської війни.
Справжньою сенсацією у вітчизняній літературі стали його твори, присвячені історії України («Будівлі», «Розмова сердець», «Дорога»), в яких автор використовував раніше не відомий, свій власний стиль, поєднуючи романтику, бароко та експресіонізм.
Під час Великої Вітчизняної війни, М. Бажан перебуває на фронті в якості редактора газети «За Радянську Україну» та присвячує власні вірші та оповідання радянсько-німецькому протиборству.
З 1953 по 1959 рік очолював Спілку письменників України.
Помер на 80-му році життя в столиці України.